Лист МОНУ "Про систему роботи з дітьми, які не відвідують
дошкільні навчальні заклади від 04.10.2007 р. № 1/9-583"./1/instruktivno-metodichnij_list.doc
Презентація "Соціально-педагогічний патронат підготувала вихователь-методист Столярова М.В
.
КОНСУЛЬТАЦІЯ ДЛЯ ВИХОВАТЕЛІВ
Тема: «Соціально-педагогічний патронат»
Підготувала: вихователь – методист Столярова М.В.
- Соціально-педагогічний патронат - це система гуманітарних послуг і заходів, спрямованих на полегшення пристосування сім’ї та її членів до вимог суспільства, допомогу у вихованні дітей, подолання та профілактику міжособистісних конфліктів у родині, захист прав дітей.
- Соціально-педагогічний патронат забезпечується соціальними педагогами у співпраці з іншими працівниками ДНЗ та інших органів і служб у справах дітей.
- Закон України “ Про дошкільну освіту ” , листи МОН України "Про здійснення соціально-педагогічного патронату" від 17.12.08р., № 1/9-811 та "Про систему роботи з дітьми, які не відвідують дошкільні навчальні заклади від 04.10.2007 р. № 1/9-583".
- Суб’єктами соціально-педагогічного патронату є діти з низьким рівнем сформованості соціальної компетентності або не відвідують дошкільні навчальні заклади з інших причин (відсутність чи віддаленість дошкільних закладів, фізична неспроможність батьків водити дитину до закладу тощо) та сім’ї, які перебувають у складних життєвих обставинах.
- Метою соціально-педагогічного патронату є:
надання методичної і консультативної допомоги сім’ї, включення батьків у процес виховання, навчання та реабілітації дитини;
забезпечення на рівні держави кожній дитині права на доступність і безоплатність дошкільної освіти, залучення до дошкільної освіти більшої кількості дітей;
надання ранньої допомоги дітям щодо формування соціальної компетентності, поступова повна або часткова інтеграція їх у суспільство.
- Основними завданнями соціально-педагогічного патронату є:
організація цілеспрямованої фахової соціально-педагогічної допомоги сім’ї у вирішенні її педагогічних та соціальних проблем;
формування соціально-педагогічної компетенції сім’ї – набуття її членами соціально-педагогічних знань і навичок, достатніх для реалізації завдань повсякденного життя;
забезпечення соціального розвитку дитини дошкільного віку відповідно до її задатків, нахилів, здібностей, індивідуальних, психічних та фізичних особливостей, культурних потреб, формування в неї моральних норм та створення умов для її успішної соціалізації;
надання комплексної психолого-педагогічної допомоги дітям дошкільного віку, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку, тривалого лікування та реабілітації;
допомога батькам або особам що їх заміняють у створенні оптимальних психолого-педагогічних умов виховання дитини відповідно до її віку, індивідуальних особливостей та потреб своєчасного і всебічного розвитку тощо.
- Основними функціями соціально-педагогічного патронату є розвивальна, організаторська, виховна, консультативна, прогностична, діагностична, запобіжно-профілактична, корекційно-реабілітаційна.
- Розвивальна передбачає розвиток дитини дошкільного віку відповідно до її задатків, нахилів, здібностей, індивідуальних, психічних, фізичних та вікових особливостей.
Організаторська – надання допомоги сім’ї у створенні сприятливих умов для забезпечення різнобічного розвитку дитини, змістовного дозвілля. Функція включає питання формування дитячого колективу, налагодження міжособистісних стосунків, залучення сім’ї до навчально-виховного процесу, організацію консультативних пунктів, організацію діяльності мультидисциплінарної команди у питаннях захисті прав дитини.
Виховна – включення батьків і дітей у процес соціалізації, спрямований на досягнення успіхів у конкретних життєвих ситуаціях, вміння орієнтуватися у суспільних відносинах, здатність приймати, розуміти і поважати інших; формування психолого-педагогічної компетентності сім’ї.
- Консультативна – надання рекомендацій батькам, опікунам з питань виховання дітей, адаптації дитини в нових умовах, вибору стилю спілкування та взаємодії з дитиною, питань звернень та оформлення відповідних документів для подання в органи і служби у справах дітей
- – виявлення фактів порушення прав дитини, вжиття заходів щодо подоланні негативних чинників, які впливають на життєзабезпечення дитини, її моральний та соціальний розвиток, профілактика та попередження негативних впливів у соціально-правовому, юридичному та психологічному аспектах.
- – оцінка соціального оточення дитини на предмет відповідності умовам ефективного розвитку дитини.
- Корекційна – здійснення соціально-педагогічних заходів з метою усунення відхилень у психофізичному розвитку і поведінці, схильності до залежностей і правопорушень, подолання різних форм девіантної поведінки, формування соціально корисної життєвої перспективи;
- – надання соціально-педагогічної допомоги дітям та сім’ям які перебувають у складних життєвих обставинах з метою адаптації до умов навчання і життєдіяльності;
- Соціально-педагогічний патронат базується на принципах:
гуманізму – ставлення до дитини як до цінності, визнання її права на вільний розвиток та реалізацію своїх природних здібностей;
особистісно орієнтованого підходу в роботі з дітьми та сім’ями, врахування типу сім’ї, сімейного середовища та його виховного потенціалу;
активності – розвиток у дітей самостійності, творчого ставлення до різних видів діяльності, формування у них критичності, самокритичності, здатності приймати свої рішення й відповідати за їхні наслідки;
природовідповідності – створення педагогом сприятливих умов для природного й поступового розвитку особистості дитини;
науковості – застосуванням науково обґрунтованих форм, методів, методик у роботі соціального педагога з клієнтами соціально-педагогічного супроводу.
наступності й неперервності – використання попереднього досвіду дитини на всіх етапах розвитку, його збалансованість з наступним етапом, поступове ускладнення та урізноманітнення змісту і напрямів навчально-виховного процесу;
демократизації навчально-виховного процесу – посилення уваги педагога до використання різноманітних форм співробітництва всіх учасників освітнього процесу тощо;
мультисекторального підходу – поєднання зусиль працівників.
- Соціально-педагогічний патронат є формою соціальної підтримки дитини та сім'ї. Соціально-педагогічний патронат сімей здійснюється за місцем їхнього проживання. Відвідання сім’ї відбувається за окремим планом, який затверджує керівник закладу, але не рідше ніж 1 раз на місяць. З метою проведення колективних форм роботи, організації спілкування з однолітками для дітей, які потребують соціально-педагогічного патронату, можуть створюватися групи короткотривалого перебування у дошкільних навчальних чи інших закладах. Наповнюваність груп становить до 10 осіб.
- Діти, які виховуються в домашніх умовах, зараховуються до «групи соціально-педагогічного патронату», що закріплюється за дошкільними навчальними закладами, які знаходяться територіально найближче.
- Основними етапами діяльності в рамках організації і здійснення психолого-педагогічного супроводу є: підготовчий, практичний та узагальнюючий.
- Підготовчий етап включає вивчення сімей мікрорайону, умов для життя, навчання і розвитку дитини, стилю виховання дитини в сім’ї. Практичний етап включає діагностику умов проживання і виховання дитини в сім’ї, рівня сформованості соціальної компетентності дітей; організації розвивальних занять з метою формування соціальної компетентності; надання консультативної допомоги батькам та (або) опікунам. Узагальнюючий етап полягає у проведенні роботи з виявлення рівня соціального розвитку, педагогічної грамотності батьків, розробки рекомендацій для батьків
Презентація "Інклюзивна освіта" підготувала вихователь-методист Столярова М.В
.
КОНСУЛЬТАЦІЯ ДЛЯ ВИХОВАТЕЛІВ
Тема: Інклюзивне навчання –шлях до рівного доступу до якісної освіти
Підготувала: вихователь –методист Столярова М.В.
1.Одним з основних принципів міжнародних стандартів є право дітей з особливими потребами на інтеграцію в суспільство, основою якої є забезпечення таким дітям доступу до якісної освіти. Приєднавшись до основних міжнародних договорів у сфері прав людини (Декларації ООН про права людини, Конвенцій ООН про права інвалідів, про права дитини), Україна взяла на себе зобов’язання щодо дотримання загальнолюдських прав, зокрема, щодо забезпечення права на освіту дітей з особливими освітніми потребами.
2. Освіта дітей з особливими потребами має передбачати включення їх у загальну діяльність разом з іншими дітьми, починаючи вже з дошкільного віку. Стратегічна мета цього процесу – формування нової філософії суспільства, державної політики щодо дітей з особливостями психофізичного розвитку. Однією із основних причин поширення інклюзії є переважно неадекватне ставлення батьків до закладів колекційної освіти : воно або упереджено негативне, або виражається у нерозумінні його необхідності. Деякі батьки, будучи обізнаними у світових тенденціях, наполягають на праві своєї дитини перебувати у звичайному дитячому садку нарівні зі здоровими однолітками. Останнім часом усе більше батьків дітей з особливими потребами бажають, щоб їхні діти навчалися та виховувалися разом зі здоровими однолітками. Зрозуміло, що така дитина може відчувати під час інтеграції певні труднощі, однак це для неї буде досвідом, яким вона зможе скористатися в подальшому житті.
3. Інклюзія –( від лат. включення) процес збільшення ступеня участі всіх громадян в соціумі, і насамперед тих, що мають труднощі у фізичному розвитку. З терміном інклюзія міцно пов’язан термін інтеграція.
Інтеграція – (від лат. взаємопереплетіння, об’єднання окремих частин в єдине ціле), це зусилля спрямовані на введення дітей з особливими потребами у регулярний освітній простір (спеціальні робочі місця для дітей та класи).
Головний принцип інклюзії: «Рівні можливості для кожного».
4. Інклюзивне навчання – це комплексний процес забезпечення рівного доступу до якісної освіти дітям з особливими освітніми потребами шляхом організації їх навчання у загальноосвітніх навчальних закладах на основі застосування особистісно орієнтованих методів навчання, з урахуванням індивідуальних особливостей навчально-пізнавальної діяльності таких дітей. це гнучка, індивідуалізована система навчання дітей з особливостями психофізичного розвитку в умовах масової загальноосвітньої школи за місцем проживання.
5. Інклюзивне навчання регламентується як міжнародним так і українським законодавством.
- Конвенція ООН ст.24
- Конвенція про права інвалідів.
- Конституція України ст.53
- Закон України “ Про дошкільну освіту ”
- Концепція розвитку інклюзивної освіти
6.Навчальний заклад з інклюзивною формою навчання – це заклад освіти, відкритий для всіх дітей, незалежно від їхніх фізичних, соціальних чи інших особливостей. Тому вона повинна мати безбар’єрне навчальне середовище, адаптовані навчальні програми та плани, розроблені та опрацьовані методи та форми навчання. Особливістю такого навчального закладу повинно бути залучення батьків до співпраці з фахівцями для надання спеціальних послуг відповідно до різних освітніх потреб дітей.
7. Навчальний заклад, який впроваджує інклюзивну форму навчання, надає дитині з особливими потребами, по-перше, можливість здобути освіту відповідно до своїх індивідуальних здібностей; по-друге, вільно спілкуватися та займатися спільними справами зі своїми однолітками.
8. Навчання дітей з особливими потребами спільно з їхніми здоровими однолітками сприяє їх соціальній адаптації. Таке навчання є корисним також і для здорових дітей, бо вони вчаться розуміти проблеми інших, стають добрішими. Батькам дітей з особливими потребами також необхідна наша підтримка. Для них важливі своєчасні консультації педагогів й інших спеціалістів щодо догляду за дитиною та організацією її навчання, важливе й спілкування з іншими батьками.
9. Організація інклюзивного навчання вимагає пристосування до потреб дитини з особливими потребами не тільки приміщення, відповідно облаштованого робочого місця для занять, а й програмно-методичного забезпечення, надання додаткових послуг такій дитині, організації індивідуального підходу до неї.
10. Справжня інтеграція та інклюзія передбачає обов’язковий психолого-педагогічний супровід дитини фахівцями (корекційний педагог, психолог, лікар, соціальний працівник). Без нього перебування дитини у масовому навчальному закладі набуває стихійності, формальності, яка не лише не приносить користі, а й є шкідливою для дитини, оскільки без одержання відповідної корекційної допомоги психофізичний розвиток дитини лише ускладнюється.
Здійснювати навчальні цілі педагогові допомагає тьютор, який є майже у кожної "особливої" дитини. Педагог прописує індивідуальні вправи й завдання для дитини, тобто розробляє певну інструкцію, а тьютор, виконуючи її, допомагає здійснити задумане вчителем. Помічником педагога (тьютором) може бути людина без фахової освіти, яка є співпрацівником школи (якщо дозволяє фінансування), або родич "особливої" дитини. У коло обов’язків тьютора входить супровід дитини за необхідності й надання допомоги в організації її діяльності.
11. Рекомендована література
|
